Аналіз практики розгляду судами справ

Узагальнюючи судову практику, адміністративні суди задовольняючи позовні вимоги, у своїх судових рішеннях конкретно не зазначали яку саме правову норму порушив державний реєстратор під час прийняття рішення про державну реєстрацію договору оренди землі, а лише вказують на те, що державним реєстратором не достатньо було вжито заходів для встановлення відомостей чи перебуває дана земельна ділянка в оренді у третіх осіб.

На думку судів, неправомірність дій полягала в тому, що державними реєстраторами не було зроблено відповідних запитів до реєструючих органів, які до 01.01.2013 року здійснювали державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, оскільки під час слухання справи у судовому засіданні з’ясовуються обставини, які вказують на те, що дані земельні ділянки на момент укладання договорів та державної реєстрації уже перебувають в оренді у інших осіб, що призводить до подвійної реєстрація договорів оренди, хоча до договорів оренди землі, які подавались на реєстрацію, додавались довідки відповідних відділів Держземагенства про те, що дані земельні ділянки в оренді не перебувають.

Судами не приймаються до уваги наші доводи про те, що відповідно до вимог п. 8-1 ч.2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який був чинний до 01.01.2016 року, державним реєстратором під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, надано право запитувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником не містять передбачених цим Законом відомостей про право набувача або про нерухоме майно та п.3 листа Державної реєстраційної служби України від 26 серпня 2014 року № 9355/07-15-14 «Щодо надання роз’яснення деяких питань, пов’язаних з проведенням державної реєстрації речових прав на нерухоме майно».

Такої ж правової позиції і притримується Верховний суд України у своїй постанові від 29 вересня 2015 року справа № К/800/5833/15, який прийшов до висновку про те, що аналізуючи чинне законодавство України: державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов’язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Однак, по деяких судових справах, суди задовольняють позовні вимоги не залежно від того чи робились відповідні запити державними реєстраторами до Держземагенства про наявність зареєстрованих договорів оренди, мотивуючи тим, що в судовому засіданні з’ясовуються ті обставини, які свідчать про те, що дані земельні ділянки перебувають в оренді, а у відповідях Держземагенства, на запити державних реєстраторів вказується інформація про відсутність зареєстрованих договорів оренди земельних ділянок. Разом з тим, суди у своїх рішеннях не вказують той факт, що у відповідях Держземагенства подана недостовірна інформація, що стало причиною подвійної державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, а лише зазначають, що державним реєстратором недостатньо було вжито заходів для встановлення наявності державної реєстрації договорів оренди.

Отже, виходячи із вищевикладеного та з метою недопущення порушень вимог п.3 ч.3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в новій редакції,  та прийняття судами рішень про скасування державної реєстрації іншого речового права права оренди землі з вини державних реєстраторів, рекомендуємо:

1) Незалежно від того чи були подані заявником до основного пакету документів для проведення даної державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок довідки від Держземагенства (Держгеокадастру), направляти відповідні запити до реєструючих органів, які до 01.01.2013 року здійснювали державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, оскільки суди дану бездіяльність державних реєстраторів сприймають як порушення норм діючого законодавства та вважають, що дана протиправна державна реєстрація договорів оренди землі здійснювалась виключно з вини державного реєстратора;

2) У своїх запитах конкретизувати яку саме інформацію необхідно державному реєстратору отримати від відповідного органу, за який період, із зазначенням джерел пошуку даної інформації (наприклад: поземельні книги, Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, яка велася з серпня 2011 року по 01.01.2013р., Книги записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка велася з 1998 року по 05.08.2011 року);