Постанова Вищого господарського суду України від 02.11.2016 у справі № 908/3368/15

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 908/3368/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівБакуліної С.В., Сибіги О.М.за участю представників сторін: позивача: Бондарєв О.Г. дов. від 03.06.2015 відповідача: не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_5 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2016у справі№908/3368/15Господарського суду Запорізької областіза позовом Фермерського господарства "Зустріч" до 1. Головного управління Держземагентства у Запорізькій області; 2. Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій областіпровизнання права на поновлення договору оренди та зобов'язання поновити договір землі

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Зустріч" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог від 25.11.2015, від 18.01.2016, від 03.02.2016 про визнання поновленим договору оренди землі б/н від 29.11.2004, зареєстрованого у Михайлівському районному відділі ЗРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис від 10.02.2005 за № 040527300108, на строк 10 років, на тих самих умовах (відповідно до проекту додаткової угоди від 31.12.2014); зобов'язання уповноваженого керівника Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, місцезнаходження: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689, укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі б/н від 29.11.2004, зареєстрованого у Михайлівському районному відділі ЗРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис від 10.02.2005 за № 040527300108, на строк 10 років, на тих самих умовах, які були передбачені договором (відповідно до проекту додаткової угоди від 31.12.2014).

Заявою від 23.03.2015 Фермерське господарство "Зустріч" відмовилося від частини позовних вимог та просило суд припинити провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання уповноваженого керівника Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, місцезнаходження: 69095, м. Запоріжжя,  вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689, укласти додаткову угоду про поновлення Договору оренди землі б/н від 29.11.2004, зареєстрованого у Михайлівському районному відділі ЗРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис від 10.02.2005 за № 040527300108, на строк 10 років, на тих самих умовах, які були передбачені договором (відповідно до проекту додаткової угоди від 31.12.2014).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.03.2016 (колегія у складі суддів: головуючий суддя Колодій Н.А., судді Мірошниченко М.В., Науменко А.О.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2016 (колегія у складі суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., судді Будко Н.В., Агапов О.Л.), позовні вимоги задоволено частково. Визнано поновленим договір оренди землі б/н від 29.11.2004, зареєстрований у Михайлівському районному відділі ЗРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис від 10.02.2005 за № 040527300108, на строк 10 років, на тих самих умовах (відповідно до проекту додаткової угоди від 31.12.2014).

Прийнято відмову в частині позовних вимог щодо зобов'язання уповноваженого керівника Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, місцезнаходження: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689, укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі б/н від 29.11.2004, зареєстрованого у Михайлівському районному відділі ЗРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис від 10 лютого 2005 р. за № 040527300108, на строк 10 років, на тих самих умовах, які були передбачені договором (відповідно до проекту додаткової угоди від 31.12.2014) та припинено провадження у справі  в цій частині.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_5 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову у справі і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 12.10.2016 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя -Данилова М.В., судді Бакуліна С.В., Сибіга О.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.10.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

У відзиві на касаційну скаргу Фермерське господарство "Зустріч"  надає додаткові пояснення та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні касаційної інстанції 02.03.2016 представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі розпорядження Голови Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області №393 від 17.09.2004, між Михайлівською районною державною адміністрацією Запорізької області (орендодавець) та Фермерським господарством "Зустріч" (орендар) 29.11.2004 укладено договір оренди землі, за умова и якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Плодородненської сільської ради Михайлівського району Запорізької області (п. 1 Договору оренди землі).

Відповідно до пункту 2 договору оренди землі об'єктом оренди за цим договором виступає земельна ділянка загальною площею 44.6984 га, у тому числі: рілля 44.6984 га із чорноземів легкоглистих обикновенних;

Відповідно до пункту 5 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 476932,21 грн. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 476,93 грн. за рік у тому числі 476,93 грн. - у грошовій формі, у розрахунку 10,67 за 1 га. (пункт 9 договору)

Судами встановлено, що земельна ділянка була передана позивачу в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення (пункти 15, 16 договору оренди землі).

Згідно пункту 18 договору оренди землі передбачено здійснення передачі земельної ділянки в оренду без розроблення проекту її відведення, шляхом складання технічної документації із землеустрою для складання договору оренди земельної ділянки, підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки є: організація розроблення (документації) проекту відведення земельної ділянки і витрати, пов'язані з цим, покладаються на орендаря.

Відповідно до пункту 8 договору оренди землі, договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 43 Договору оренди землі).

Державна реєстрація вищевказаного договору здійснена у Михайлівському районному відділі Запорізької філії ДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.02.2005 №040527300108.

Термін дії вказаного договору встановлено до 10.02.2015, а факт передачі земельної ділянки підтверджується актом-передачі земельної ділянки від 29.11.2004.

Згідно пункту 36 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку. Пунктом 37 Договору оренди землі визначено підстави припинення договору оренди землі, а саме: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря.

Судами встановлено, що 01.01.2015 між Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області та Фермерським господарством "Зустріч" була підписана додаткова угода до договору оренди землі від 29.11.2004, згідно з абзацом 1 пункту 8 якої договір діє до 10.02.2015, а в абзаці 2 цього ж пункту, встановлено, що після закінчення строку дії  договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Таким чином, сторони змінили термін, протягом  якого орендар повинен повідомити  про намір продовжити дію договору з 90 днів на 30 днів до закінчення дії договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.12.2004 позивач звернувся до Головного управління Держземагентства у Запорізької області з листом-повідомленням, в якому просив надати дозвіл на поновлення на новий строк договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 44,6984 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, додавши проект додаткової угоди у трьох екземплярах, в якій міститься умова про поновлення дії договору  на 10 років.

Листом - повідомленням  №27-8.04-1077/2-15 від 28.01.2015 Головне управління Держземагентства у Запорізької області зазначило, що останнім днем звернення орендаря з клопотанням про поновлення договору є 10.11.2014 згідно умов пункту 8 договору оренди землі, який передбачає надіслання відповідного листа про поновлення дії договору за 90 днів до його закінчення, а відтак Головне управління Держземагентства у Запорізької області не має правових підстав для поновлення договору оренди землі від 29.11.2014.

18.02.2015 позивач звернувся до Головного управління Держземагентства у Запорізької області із листом, в якому зазначив, що у відповідності до умов додаткової угоди від 01.01.2015 повідомлення орендодавця про намір скористатись своїм переважним правом повинно бути надіслано не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, а не за 90 днів, як було зазначено в попередньому листі Головного управління Держземагентства у Запорізької області, а томі позивач вважає, що він своєчасно звернувся до орендодавця із листом про поновлення договору оренди землі та просив переглянути рішення, викладене в листі від 28.01.2015 і ухвалити нове, яким надати ФГ "Зустріч" дозвіл на поновлення строку договору оренди землі від 29.11.2004.

Листом  № 27-8-0.4-3165/2-15 від 17.03.2015 Головне управління Держземагентства у Запорізької області відповіло позивачу, що додаткова угода до договору оренди землі від 01.01.2015 не пройшла державну реєстрацію і не набула чинності в зв'язку з чим орендар повинен був повідомити орендодавця про намір скористатись переважним правом на укладання договору оренди землі на новий строк за 90 днів до його закінчення.

Звертаючись до суду із даним позовом (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог від 25.11.2015, 18.01.2016, 03.02.2016 та заяви від 23.03.2015 про відмову від позовних вимог в частині зобов'язання уповноваженого керівника Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, укласти додаткову угоду про поновлення Договору оренди землі б/н від 29.11.2004), Фермерське господарство "Зустріч" просило визнати поновленим договір оренди землі б/н від 29.11.2004 на строк 10 років, на тих самих умовах, які були передбачені договором (відповідно до проекту додаткової угоди від 31.12.2014) з посиланням на приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Приймаючи рішення у даній справі суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Правовідносини щодо оренди земельних ділянок, які виникли між позивачем та відповідачем, регулюються насамперед Законом України "Про оренду землі", Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" визначені істотні умовами договору оренди землі.

Згідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди припиняється в разі, зокрема закінчення строку на який його було укладено.

Частинами 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Приписи статей 319, 626 Цивільного Кодексу України свідчать про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, приписами ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, маючи намір належним чином скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк у відповідності до ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", звертався до Головного управління Держземагентства у Запорізькій області із заявами від 31.12.2014, 18.02.2015 про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки від 29.11.2004.

Строк дії договору оренди землі від 29.11.2004  встановлено до 10.02.2015.

Відповідно до пункту 8 договору оренди землі після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Матеріали справи свідчать, що орендар звернувся до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення дії договору оренди землі від 29.11.2004 на новий строк 31.12.2014 (відповідно до відбитку календарного штемпелю на описі вкладення до рекомендованого листа т.1 а.с.24), тобто із порушенням встановленого пунктом 8 договору оренди землі строку.

Посилання позивача на те, що додатковою угодою від 01.01.2015 було змінено строк повідомлення орендодавця про намір скористатись своїм переважним правом відповідно до якої, таке повідомлення повинно було надіслано орендодавцю не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, судами попередніх інстанцій правомірно не прийнято до уваги з огляду на те, що: вищезазначену додаткову угоду, якою було змінено пункт 8 договору оренди землі щодо строку повідомлення орендодавця про намір скористатись переважним правом на укладання договору оренди землі було укладено між сторонами 01.01.2015, в той же час Фермерське господарство "Зустріч" надіслало відповідний лист-повідомлення в порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі"31.12.2014, тобто до моменту укладення Додаткової угоди до договору оренди землі; додаткова угода до договору оренди землі не пройшла державну реєстрацію, що свідчить про не набрання останньою законної сили, враховуючи пункт 37 додаткової угоди відповідно до якої ця угода набирає чинності з дати державної реєстрації та приписи статті 654 Цивільного кодексу Українивідповідно до яких зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

А відтак судами вірно встановлено, що орендарем було порушено строк повідомлення орендодавця про намір скористатись своїм переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, а сторонами договору оренди землі не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, що унеможливлює поновлення договору оренди землі на підставі частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

В той же час, частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами 8, 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Як вже зазначалось вище, строк дії спірного договору оренди земельної ділянки від 29.11.2004 закінчився 10.02.2015.

На думку позивача, у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки та сплатою останнім орендної плати, спірний договір оренди землі було поновлено на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, тобто на 10 років.

Судами встановлено, що позивач під час дії спірного договору оренди землі належним чином виконував обов'язки, які слідують з його умов, своєчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату за договором, про що свідчать відповідні квитанції, наявні в матеріалах справи (т.1 а.с. 37-40).

Згідно довідки Михайлівського відділення Токмацької ОДПІ від 30.06.2015 за № 1392/10/25 у платника податків Фермерського господарства "Зустріч" станом на 30.06.2015 відсутня заборгованість з податків, зборів, платежів, а в матеріалах справи відсутні докази протиправної поведінки позивача під час дії договору оренди землі від 29.11.2004, в тому числі щодо використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, із порушенням вимог збереження стану об'єкта оренди, природоохоронного законодавства, тощо.

В матеріалах справи відсутні докази належні докази в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про неналежне виконання позивачем обов'язків за спірним договором оренди землі, а тому суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо належного виконання Фермерським господарством "Зустріч"  умов договору оренди землі від 29.11.2004, що підтверджується вищевказаними доказами та не спростовано іншими учасниками судового процесу.

Також, як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи орендар продовжує користуватись спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі від 29.11.2004, а Головне управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області не повідомляло орендаря про наявність заперечень у поновленні договору оренди землі протягом одного місяця після закінчення строку його дії.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело прав. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому,що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.03 у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст. 1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

У рішенні  Європейського суду з прав людини  по справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" в якій він постановив, що ст.1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

За таких обставин, враховуючи користування Фермерським господарством "Зустріч" земельною ділянкою, що є об'єктом оренди договору оренди від 29.11.2004 після закінчення строку дії договору, належне виконання орендарем своїх обов'язків за договором, відсутність письмового повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди протягом місяця після закінчення його строку, місцевий суд та апеляційний дійшли вірного висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог та поновлення договору оренди землі від 29.11.2004 на десять років в редакції додаткової угоди.

Врахувавши, що оскаржувані рішення стосувалися прав та обов'язків  - ОСОБА_5 внаслідок укладення між останнім та Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області договору оренди землі від 07.10.2015 стосовно тієї ж земельної ділянки, що була надана в оренду Фермерському господарству "Зустріч" суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що внаслідок автоматичної пролонгації договору оренди від 29.11.2004 відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", вказана обставина не впливає на суть прийнятого місцевим господарським судом рішення.

Крім того, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що провадження в даній справі було порушено господарським судом Запорізької області 26.05.2015, а вищезазначений договір укладено із ОСОБА_5 07.10.2015, тобто в процесі розгляду справи судом першої інстанції.

За таких обставин, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області як орендодавець спірної земельної ділянки, усвідомлювало про можливе задоволення позовних вимог та як наслідок поновлення договору оренди землі від 29.11.2004 на тих самих умовах та на той самий строк, що свідчить про зловживання відповідачем своїми правами.

При цьому, така помилка державного органу не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в даній справі, враховуючи наявність правомірних очікувань орендаря, який належно виконував свої обов'язки за спірним договором оренди землі щодо подальшого продовження строку його дії.

Аналогічна позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 в справі "Рисовський проти України", де суд дійшов висновку, що "ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відтак, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог Фермерського господарства "Зустріч" про поновлення договору оренди землі на строк 10 років, на тих самих умовах (відповідно до проекту додаткової угоди від 31.12.2014).

Доводи, викладені скаржником у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, такими, що не підтверджуються належними доказами, та були спростовані встановленими судами попередніх інстанцій обставинами.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_5, оскільки судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.           Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2016 у справі         № 908/3368/15 господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                      М.Данилова

Судді                                                                                                    С.Бакуліна

                                                                                                                       О.Сибіга