Постанова Судової палати у ЦС Верховного Суду України вiд 26.09.2012 № 6-85цс12

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

26 вересня 2012 року

м. Київ

 

 

Судова  палата  у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

 

головуючого	Яреми А.Г.,
суддів:	Гуменюка В.І.,	Охрімчук Л.І.,	Сеніна Ю.Л., -
	Жайворонок Т.Є.,	Патрюка М.В.,
	Лященко Н.П.,	Романюка Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 квітня 2007 року, ухвали апеляційного суду м. Києва від 21 березня 2012 року та ухвали судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа - Друга Київська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

 

в с т а н о в и л а:

 

У березні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 18 жовтня 2005 року померла його мати, ОСОБА_3, і він є її спадкоємцем за законом. У встановлений законом термін спадщину не прийняв, оскільки не знав про те, що його матері належала на праві приватної власності Ѕ частина квартири АДРЕСА_1, в якій вона проживала разом із його вітчимом – ОСОБА_4.  ОСОБА_2 просив суд визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини, що залишилась після смерті  ОСОБА_3.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25 квітня                    2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 березня               2012 року, позов задоволено: визначено додатковий строк для прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті 18 жовтня 2005 року ОСОБА_3 до двох місяців.

Ухвалою судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 квітня 2012 року відмовлено у відкритті  касаційного  провадження  в  указаній  справі  за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 березня 2012 року.

 У травні 2012 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд зазначених судових рішень із підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме ст. 1272 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, разом із клопотанням про зупинення їх виконання.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 червня 2012 року вказану цивільну справу допущено до провадження Верховного Суду України.

Ухвалами судді Верховного Суду України від 6 липня 2012 року та від 17 липня 2012 року відкрито провадження у справі; витребувано матеріали справи за вказаним  позовом і здійснено підготовчі дії відповідно до ч. 2 ст. 360№ Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України); зупинено виконання судових рішень до закінчення провадження про їх перегляд Верховним Судом України.

У заяві ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 квітня 2007 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 березня 2012 року та ухвалу судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 квітня 2012 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

В обґрунтування неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права заявниця надала два рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2011 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2011 року та від 19 жовтня 2011 року, посилаючись на те, що судом касаційної інстанції неоднаково застосовані одні й ті самі норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши доводи заявниці,  Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд  оскаржуваного судового рішення підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 355, ч. 1 ст. 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень у разі наявності фактів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У справі, яка переглядається, суд, застосувавши положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України, дійшов висновку, що ОСОБА_2 з поважних причин пропустив строк для прийняття спадщини, а тому  визначив йому  додатковий строк  для подання заяви до нотаріальної контори  - до  двох місяців.

У наданих для порівняння  справах суди, застосувавши положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України, відмовили в задоволенні позовів про визначення додаткового строку для прийняття спадщини виходячи з недоведеності позивачами поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини (рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2011 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2011 року та від 19 жовтня 2011 року).

 Аналіз зазначених рішень свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції  ч. 3 ст. 1272 ЦК України.

Усуваючи вказані  розбіжності, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

 За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1222, ч.1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1  ст. 1269 ЦК України). 

Відповідно  до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Тобто  право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов’язує спадкоємця, який  постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.  

Ураховуючи викладене, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо:  1/ у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2/ ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця  перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про  спадкову масу, то положення  ч. 3 ст. 1272 ЦК України не   застосовуються.     

 У справі, яка переглядається, спадкоємець своєчасно  спадщину не прийняв через те, що не знав, що Ѕ частина спірної квартири належала його покійній матері, тобто свідомо, за відсутності будь-яких перешкод не вчиняв дії з прийняття  спадщини протягом шести місяців з моменту її відкриття.    

 За таких обставин касаційний суд помилково погодився з висновками судів попередніх інстанцій про застосування до спірних правовідносин  положень ч. 3 ст. 1272 ЦК України.

  Згідно із чч. 1, 2 ст. 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву в разі наявності однієї  з  підстав, передбачених ст. 355 цього Кодексу.

 Оскільки Верховним Судом України встановлено неоднакове й неправильне застосування норм матеріального права, то ухвала судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 квітня 2012 року  підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 355, 360 – 2,   360 - 3, 360 - 4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України   

 

 

постановила:

 

 

Заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали  судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 квітня 2012 року  задовольнити частково.

Ухвалу  судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 квітня 2012 року  скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

 

 

 

Головуючий	А.Г. Ярема
Судді:	В.І. Гуменюк     Т.Є. Жайворонок     Н.П. Лященко      Л.І. Охрімчук	М.В. Патрюк     Я.М. Романюк     Ю.Л. Сенін

 

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ВС УКРАЇНИ

у справі № 6-85цс12

 

 

 Право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов’язує спадкоємця, який  постійно не проживав із спадкодавцем, у  шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.  

 Правила  ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:  1/ у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2/ ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця  перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про  спадкову масу,  то положення              ч. 3 ст. 1272 ЦК України не застосовуються.     

 

 _________________________________________________________